В 3-5 років прояву дитячої любові можуть маскуватися ynрямством і негативізмом. Логіка дорослих «слухаєшся - любиш, не слухаєшся - не любиш» тут недоречна. Дитина випробовує і тренує силу і самостійність свого «Я» (без ним навряд чи буде можлива самовідданість), тому навіть його прагнення бути схожим на коханого їм людини реалізується під девізом «Я сам».
Придушення цього веде або до конфліктів, чреватим страхом втрати любові, або до фарбування відчуття любові переживаннями своєї винності, підлеглістю і підлабузнюванням.

У міру розширення круга спілкування у дитини виникають нові - часто з дуже сильним емоційним забарвленням - прихильності. Це і дитяча закоханість 5-7-річних, і любов першокласника до вчительки. Не всі батьки переносять це безболісно. Проте завжди краще підтримати у дитини відчуття любові, в якому вже виразно звучить не тільки щирість, але і самовідданість.
До 9-10 років більшість дітей усвідомлює відчуття любові. Дитина цього віку з навченою старика може сказати: «Щастя - це коли тебе люблять ті, кого ти любиш».

В сім’ї важливо надавати дитині, починаючи з раннього віку, зразки переживання і прояву любові в буденних відносинах. Щоб виховати у дитини зрілу здібність до любові, від дорослих потрібні не тільки терпіння, мудрість і такт, але і постійний розвиток цієї здатності в самих собі.

Стисло опишемо розвиток дитячої і юнацької любові.


Tags: , , , , , ,

Соціальне здоров\'я


Схожі записи